Притча про віру

Про віру та допомогу Творця 

у важкі хвилини життя

Якось одній людині приснився сон. Їй снилося, ніби вона йде піщаним берегом, а поруч з нею – Господь. На небі миготіли картини з її життя, і після кожної з них людина помічала на піску два ланцюжки слідів: одну – від його ніг, іншу – від ніг Господа. Чоловік зауважив, що коли перед ним миготіли радісні події його життя, на піску, уздовж його життєвого шляху тягнулися два ланцюжки слідів, а коли сумні події – лише один. Він сильно засмутився, і запитав у Господа:

– Чи не Ти говорив мені: якщо піду шляхом свого життя, ти не залишиш мене. Але я помітив, що у найважчі моменти мого життя лише один ланцюжок слідів тягнеться по піску. Чому ж Ти залишав мене, коли я найбільше потребував Тебе? Господь усміхнувся і відповів:

– Так, ти правильно зауважив. Коли були у твоєму житті горе і випробування, на дорозі залишився лише один ланцюжок слідів, адже в ці дні я ніс тебе на руках.